Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 серпня 2014 року Справа № 923/128/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддів:Є.Борденюк С. Могил, В. Харченкарозглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Форсаж-Газ"на постановувід 27.05.2014Одеського апеляційного господарського судуу справі№ 923/128/14за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Форсаж-Газ"доДочірнього підприємства "Слобожанське" Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Славія"простягнення 430 000,00 грнВ судове засідання представники не з'явилисьЗаслухавши суддю-доповідача - Є. Борденюк та перевіривши матеріали справи, Вищий господарський суд України

ВСТАНОВИВ:

10.02.2014 Товариство з обмеженою відповідальністю "Форсаж - Газ" звернулось до господарського суду з позовом до Дочірнього підприємства "Слобожанське" Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Славія" про стягнення заборгованості за договорами позики на суму 430 000,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані наступним.

Між позивачем та відповідачем укладені договори позики: № 27-12/2010 від 27.12.2010, за яким сума позики складає 150000,00 грн, а датою повернення позики визначено - 31.01.2011; № 31-01/2011 від 31.01.2011 за яким сума позики складає 80000 грн, датою повернення позики визначено 28.02.2011; № б/н від 05.02.2011, за яким сума позики складає 50000,00 грн, а датою повернення позики визначено 31.03.2011.

На виконання умов вказаних договорів позивач перерахував ДП "Слобожанське" ТОВ Агрофірмі "Славія" позику у сумі 280 000,00 грн, що підтверджується платіжними дорученнями: №434 від 29.12.2010 на суму 150 000,00 грн; № 25 від 31.01.2011 на суму 80 000,00 грн; № 33 від 10.02.2011 на суму 50 000,00 грн.

Разом з цим, між позивачем та ТОВ "Газові Автомобільні Заправки" укладений договір відступлення права вимоги № 04/15тр від 17.12.2013, згідно з яким ТОВ "Форсаж - Газ" набуло у ТОВ "Газові Автомобільні Заправки" право вимоги стягнення з відповідача суми боргу у розмірі 150 000,00 грн, відповідно до умов договору позики № 04/15 від 24.05.2011.

26.02.2014 до Господарського суду Херсонської області від представника відповідача надійшла заява про застосування строку позовної давності до вимоги про стягнення коштів за договором позики № 27-12/2010 від 27.12.2010, за яким сума позики складає 150 000,00 грн, в якій відповідач, посилаючись на приписи ст.ст. 257, 267 ЦК України та п.4.2 вказаного договору, зазначив, що датою повернення позики є 31.01.2011, а отже останнім днем подачі позову в частині стягнення коштів за відповідним договором було 31.01.2014.

Рішенням Господарського суду Херсонської області від 11.03.2014 (суддя Клепай З.В.), залишеним без зміни постановою Одеського апеляційного господарського суду від 27.05.2014 (колегія суддів: Н. Ліпчанська, П. Мацюра, В. Лисенко), позов задоволений частково шляхом присудження до стягнення з відповідача на користь позивача 280 000,00 грн боргу. У задоволенні позову в частині стягнення 150000,00 грн відмовлено.

Судові рішення мотивовані наступним.

Позовні вимоги в частині присудження стягнення 280 000,00 грн підлягають до задоволення з огляду на обґрунтування вказане у позовній заяві.

Водночас, позивач, в якості обґрунтування позовних вимог в частині стягнення 150 000, 00 грн за договором 27-12/2010 від 27.12.2010, стверджує про переривання позовної давності підписанням відповідачем акту звірки взаєморозрахунків за період 01.01.2011- 15.09.2011.

Однак, вчинення боржником дій з виконання зобов'язання вважається таким, що перериває перебіг позовної давності, лише за умови, коли такі дії здійснено уповноваженою на це особою, яка представляє боржника у відносинах з кредитором у силу закону, на підставі установчих документів або довіреності.

Надана позивачем до матеріалів справи копія акту взаєморозрахунків не є належним доказом по справі та не відповідає вимогам ч.4 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України", оскільки в ньому не відображена інформація щодо повноважень посадових осіб на їх підписання з обох сторін. Також в даному акті відсутні відомості щодо підстав, з яких виникли зобов'язання.

Тобто, зазначений вище акт звірки лише підтверджує стан розрахунків між сторонами та не є первинним документом бухгалтерського обліку.

З урахуванням зазначеного вище, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про те, що посилання скаржника на наявність акту звірки взаєморозрахунків від 15.09.2011, як підставу для переривання строку позовної давності, є необґрунтованими.

Звертаючись до суду з касаційною скаргою, позивач посилається на неправильне застосування судами попередніх інстанцій при ухвалені оскаржуваних судових рішень норм права, просить рішення та постанову скасувати в частині відмови у задоволені позовних вимог про стягнення 150 000, 00 грн.

Перевіряючи юридичну оцінку встановлених судом фактичних обставин справи та їх повноту, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає до задоволення, виходячи з такого.

У постанові Верховного Суду України від 24.04.2007 у справі № 26/271 та у п. 4.4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 № 10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" сформульована правова позиція, відповідно до якої акт звірки взаєморозрахунків, підписаний з боку відповідача уповноваженою на це особою, з урахуванням конкретних обставин справи, може бути обставиною, що свідчить про визнання боргу, а отже підставою для переривання строку позовної давності відповідно до ст. 264 ЦК України.

А тому висновок судів попередніх інстанцій про те, що підписаний між сторонами акт звірки взаєморозрахунків не може бути обставиною переривання строку позовної давності за вимогою про стягнення 150 000, 00 грн відповідно до ст. 264 ЦК України є неправильним.

Водночас, з матеріалів справи вбачається, що представником відповідача заявлене клопотання про призначення комплексної експертизи акту звірки на предмет належності підпису у відповідному документі директору відповідача - ОСОБА_4

Однак, судами попередніх інстанцій не проведена ініційована відповідачем експертиза, результатом якої було б встановлення належності чи неналежності підпису директора відповідача у акті звірки, а отже і наявність чи відсутність обставини, що може бути визначена як підстава для переривання строку позовної давності за вимогою про стягнення 150 000, 00 грн.

З урахуванням зазначеного, рішення та постанова в частині відмови у стягненні 150 000, 00 грн підлягають до скасування, а справу в цій частині слід направити на новий судовий розгляд для здійснення експертизи на предмет належності підпису на акті звірки взаєморозрахунків за період з 01.01.2011 по 15.09.2011 директору відповідача ОСОБА_4

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 - 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Форсаж-Газ" задовольнити.

Рішення Господарського суду Херсонської області від 11.03.2014 та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 27.05.2014 у справі № 923/128/14 скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення 150 000,00 грн.

В цій частині справу направити на новий розгляд до Господарського суду Херсонської області.

В решті рішення та постанову залишити без зміни.

Судді: Є. Борденюк

С. Могил

В. Харченко